Старий Завіт зображує Бога всемогутнім Творцем, Котрий створює людину на Свій образ, запрошує її працювати на землі, обробляти і доглядати Едемський сад, у якому Він її помістив. Першій людській парі Бог доручає обробляти землю й панувати над кожним живим створінням. Однак панування людини над усіма живими створіннями не повинно бути самовладним чи нерозумним, навпаки, людина мусить «порати й доглядати» блага, сотворені Богом. Ці блага не були сотворені людиною, вона отримала їх від Творця як цінний дар і відповідальна за них. Обробляти землю означає не полишити її самій собі; панувати над нею означає доглядати її, піклуватись про неї, як мудрий цар піклується про підданих чи пастух – про своїх овець. Згідно з Божими намірами, все сотворене є благом, і призначене воно для людини. (Книга Буття 2 розділ).

     Праця посідає почесне місце, оскільки вона – джерело багатства чи, щонайменше, умова достойного життя і загалом становить ефективний засіб проти бідності. Праця суттєво важлива, але джерелом життя і кінцевою метою людини є Бог, а не робота. Справді, основа мудрості – страх Божий; з нього походить вимога справедливості, яка передує турботі про прибуток: «Ліпше трохи в Господньому страху, аніж великі скарби у тривозі»; «Ліпше трохи з правдою, ніж з кривдою прибутки великі» (Приповідок 15,16; та 16, 8).

     У своїх проповідях Ісус навчає нас цінувати працю. Він Сам, «ставши подібним до нас в усьому, присвятив більшу частину свого земного життя фізичній праці за теслярським верстатом» у майстерні Йосифа, якому Він був слухняним (пор. Лк 2, 51). Ісус засуджує поведінку нікчемного слуги, який закопує свій талант у землю (пор. Мт 25, 14-30) і хвалить вірного і розсудливого слугу, якого бачить за виконанням обов’язків, призначених йому господарем (пор. Мт 24, 46). Ісус називає свою місію працею, а Своїх учнів – працівниками на ниві Божій, ниві євангелізації людства. На цих працівників поширюється загальний принцип: «достойний робітник своєї нагороди» (Лк 10, 7). Людина, щоб могла достойно прожити своє життя у цьому світі, повинна використовувати свої таланти та вміння для отримання гідного заробітку на своє утримання та утримання своєї сім’ї. Сьогодні в нашому суспільстві відчуваємо брак місць праці, який змушує багатьох наших молодих та здібних громадян шукати достойного заробітку за кордом, щоб утримати свої сім’ї.

     Вирішення проблем зайнятості належить до компетенції держави, на яку покладений обов’язок здійснювати активну політику у сфері праці, тобто сприяти створенню нових робочих місць на території держави, стимулюючи з цією метою виробничий сектор. Обов’язок держави полягає не стільки у тому, щоб забезпечити усім громадянам право на працю, запровадивши жорстку економічну систему й обмеживши вільну ініціативу людини, скільки у тому, щоб поліпшувати «ділову активність, створюючи належні умови, стимулюючи її розвиток під час занепаду або підтримуючи під час криз» (Йоан Павло ІІ енц. Centesimus annus, 48). Тому важливим для багатьох фірм та малих підприємств отримувати належну опіку і безпеку зі сторони держави, хоча на жаль часто ми бачимо багато занедбань у цій справі.

     Оплата праці – це найважливіший засіб забезпечення справедливості у трудових відносинах. «Справедлива оплата праці є законним плодом праці». Той, хто відмовляється виплачувати її чи не робить це вчасно і в пропорційному праці обсязі, чинить тяжку несправедливість. Зарплата – це засіб, який дозволяє робітнику долучитись до земних благ. «Винагорода за працю повинна бути такою, щоб людина мала можливість гідно розвивати матеріальне, соціальне, культурне і духовне життя, як власне, так і своїх близьких, залежно від її ролі і продуктивності, а також умов конкретного підприємства і вимог спільного блага» (ІІ Ватиканський Собор). Наступний важливий крок, для всебічного розвитку людини та суспільства. Біблія дуже суворо картає тих, які своєчасно не виплачують заробітної плати для своїх робітників. Такий злочин належить до категорії гріхів, за які Господь обіцяє кару помсти, за тих, котрі отримали таку кривду.

     Напевно в нашій країні не бракує різних підприємств та фірм, які ведуть так звану білу бухгалтерію, чесно і справно сплачують усі податки, а також справедливу заробітну платню для своїх робітників. Тим більше похвальним є те, якщо такі підприємства забезпечують соціальними потребами своїх робітників, і відкриті на соціальні потреби громад суспільства серед яких вони працюють. Тому зі сторони держави повинна відчуватися справжня підтримка та гарантії безпеки у веденні такого бізнесу. Саме він є справжнім економічним розвитком держави і основою розвитку всього суспільства в усіх його потребах: соціальних, гуманітарних та духовних.

     Наша релігійна громада – Парафія Св. Анни м. Полонного, виражає велику та щиру вдячність Керамічній Групі «Golden Tile» за матеріальну підтримку в духовному розвитку громади міста Полонного. Адже завдяки його підтримці в нашому храмі був відремонтований старовинний орган, який тепер використовується в часі богослужінь і може потішити нас виконанням шедеврів органної музики. Такий оргáн це рідкість в нашій країні. Валентин Валентинович завжди відкритий на потреби бідних людей та дітей, котрим готовий допомогти в їхніх потребах. В час пандемії коронавірусу чимало медичних установ отримали важливу допомогу в дорогому медобладнанні, яке допомагає в лікуванні від цієї страшної хвороби.

     Напевно, як каже наше народне прислів’я - «світ не без добрих людей», тому ще раз дякуємо Господу за таких людей, молимося за тих, котрі добро чинять і милосердя, нехай Господь має їх в своїй опіці.

О. Доброслав Копистеринський
Настоятель парафії Св. Анни м. Полонне