Авторська стаття Валентина Шеветовського, засновника Golden Tile Ceramic Group - найбільшого виробника плитки в Україні, для журналу “Новое Время” спільно з The Economist.

Я заснував Golden Tile Ceramic Group на початку двохтисячних, ми почали з нуля. Ті підприємства, які були в Україні, зокрема Харківський плитковий завод, були не життєздатними. Наприклад, виробнича собівартість плитки тоді була 13 грн, а продавали її за 10 грн, було лише п’ять дизайнів плитки.

За ці 15 років ми повністю змінили підприємство — вичистили від старого радянського обладнання, поставили найсучасніші машини, проінвестували близько 200 млн доларів.

Зараз ми випускаємо понад 1500 дизайнів, продаємо продукцію у 43 країни світу, працюємо з найбільшими світовими мережами. Кожна третя плитка в Україні — нашого виробництва. Ми — один з найбільших виробників плитки у Східній Європі, наші річні виробничі потужності 24 млн м² продукції.

Саме це від початку і було моєю метою — створити на світовій мапі бренд якості «українська плитка».

«Хочу показати, що людина праці важлива»

Коли я починав бізнес, у мене було дві цілі.

Перша — це принести затишок в будинок, дати людям продукт, який виготовлений із нашою позитивною енергетикою.

Я хотів, щоб наша плитка не просто була зроблена з української сировини та матеріалів, а щоб її виготовляли люди, які люблять і пишаються своєю роботою. Знаєте, іноді буває, коли ти не в гуморі починаєш щось готувати на кухні і нічого не виходить. Це працює і з іншими сферами так. Якщо людина вкладає душу та щиро любить свою справу, продукт точно буде якісним.

Моя друга ціль — показати, що людина праці важлива в Україні. Це не тільки про зарплату, це про гідність і повагу до себе. Коли людина працює на сучасному обладнанні, в гідних умовах та атмосфері поваги, вона почуває себе потрібною для країни.

До нас приїжджають спеціалісти з усього світу — німці, італійці, турки та не вірять, що це виробництво в Україні. Постійно приїжджають міністри, губернатори, депутати, фотографують наші конвеєри, роботів і обладнання та пишаються нашими виробництвами.

«Весь цивілізований світ захищає та поважає вітчизняного виробника, в Україні ж все навпаки — тиск та гноблення»

Ми працюємо із понад 40 країнами світу, і я з власного досвіду бачу, як там влада ледь не молиться на вітчизняних виробників. Наприклад, Китай повністю компенсує всі витрати на науково-дослідні роботи та буріння компаніям, які експортують та видобувають сировину в Африці.

В Україні ситуація протилежна. У нас спецслужби починають гнобити та «кошмарити» підприємців-виробників. Це точно не додає інвестиційної привабливості нашій країні. Чи можете ви уявити як німець чи італієць відкривають у нас виробництво, а до них просто так приходить СБУ із маски-шоу.

В цей же момент вони просто закриють своє виробництво і втечуть з України.

Є чудовий фільм «Слуга народу». Там була сцена із закликом від влади по допомогу, головний герой сказав: «Друзі, давайте ми разом зберемо гроші та розрахуємось із боргами». Люди відгукнулись, бо їх попросили. А уявіть, якби це було не прохання, а команда «фас» правоохоронцям.

В Україні бізнес відчуває на собі цей «фас» постійно.

«Рік тому президент пообіцяв підтримку та сприяння новим інвестиціям, зараз у нас обшуки й надумана кримінальна справа»

Ми — один з найбільших платників податків Харківщини. За ці 9 місяців, попри пандемію, ми заплатили в бюджет 167 млн грн податків, минулого року — 287 млн грн. Ми не просто виконуємо вимоги держави, ми їх перевиконуємо. Але цього виявилося замало.

Нещодавно до нас «завітали» з обшуком з абсолютно надуманими звинуваченнями.

Іронічно, влітку був на зустрічі із президентом Володимиром Зеленським під час його візиту на Хмельниччину. Ми збирались запустити 3 великі інвестиційні проєкти — будівництво нової лінії виробництва, нового цеху та заводу. А це мінімум 600 людей в регіонах отримали б роботу, це 65 млн доларів інвестицій в український бюджет та кілька сотень мільйонів грн податків щорічно.

Тоді президент подякував мені та пообіцяв підтримку та сприяння. Минуло пів року, у нас — обшуки й абсурдна кримінальна справа.

Я ніколи не просив допомоги від держави. Навіть у найскладніші часи пандемії навесні — зберегли зарплату нашим працівникам та зберегли соціальні програми для працівників, в тому числі й пільги на придбання житла.

Зараз підприємцям і без того важко. Я хочу, щоб змінилась філософія та ставлення до вітчизняних виробників, до всіх підприємців. Змінилось розуміння, що треба підтримувати інвестора, який створює робочі місця та працює на ВВП країни, а не блокувати його роботу.